Климчук Інна

Перша вчителька

Я пам’ятаю очі й ніжний голос,

Я пам’ятаю дотик  теплих рук,

Як прочитала перше слово колос

І як принесла їй багато мук.

Ця жінка віддала мені багато,

Я з нею рушила в країну знань,

Вона тепер мені як друга мати,

А мама відверне усю печаль.

Перша вчителька

Я пам’ятаю очі,й ніжний голос,

Я пам’ятаю дотик теплих рук,

Як прочитала в перше слово «колос»,

І як принесла їй багато мук.

Ця жінка віддала в країну знань,

Вона тепер мені як друга мати,

А мати відверне усю печаль.

Випускники

Кудись летять,ідуть роки,

І кожен з вас знайде свою дорогу

Тепер у вас звання «Випускники»

Нехай вас оминають всі тривоги.

Ви пам’ятайте милі й дорогі,

Що поряд з вами завжди буде школа,

Підтримають в важкі часи батьки,

І вчителі не забуватимуть ніколи.

Мужнійте,кріпніть і розпрямите крила,

Злітайте як найвище небеса

Будуйте мрії віддано і щиро,

Хай в поміч буде вам любов й краса.

Просто

Просто літо надворі грає,

Просто літо надворі грає,                     

Просто марять пахощі яскраві,

І дарую я букетик мамі.

Сестрички граються мрійливо.

Цей дивовижний день і час

Хай буде в пам’яті у нас.

І квіти дарують першу красу,

Я їх на останній дзвінок несу,

Щиро матуся за мене радіє,

За мої успіхи,за мої мрії,

Ще досягнути багато потрібно

Для цього навчатись так необхідно.

Боротися з лінню настав уже час.

Тому із завзяттям,вперед,любий клас!!!

Дитина

Блакитні очі і дитячий сміх,

Маленькі рученятка,що милують око,

Хоч часто вона плаче,та це не гріх,

Вона є ангелом,і послана з далека.

Це миле личко хочу цілувать,

Я хочу пестити його тонке волосся,

Один лиш погляд змушує забути

Про все погане,як тобі жилося.

Має маленьке,ніжне й дороге,

Моя ти квіточка, і сонечко, й пташка.

Турбується матуся,й не засне,

Коли в колясці плаче її дитина.

У серці в нас завжди живе дитина.

************

Прийшла зима весела,сніжно-біла,

Позамітала снігом все навкруг.

Тебе-коханий,повернути я хотіла,

Та не судилося,мій вірний друг.

Лежать замерзлі ріки і озера,

Метіль-хуртелиця не заспокоїться, здається,  вже ніколи

Так важко дихають під ковдрою дерева.

Всім людям хочеться добра і вірності, тепла, любові.

Блакитний іній застеляє душу,

Сніг запорошує палкі серця.

Ні,я все зможу,витерпіти мушу.

Ця безкінечна гра і є життя.

Чому?

Чому так завжди буває?

Чому все  на світі так?

Чому хлопці кохають тільки красивих дівчат?

Чому зустрівши дивляться на зовнішній вигляд?

А дівчина в цей час майстерно ховає душі краєвид.

Чому вони не дивляться на розум.

Чому більше не пишуть прозу присвячуючи тій красі.

Красі душевній,внутрішній і щирій,

Тій,яка дійсно варта похвали,

Цілуйте внутрішню красу у милій,

Тоді це точно не буде провал.

Пісня серця

Заграй на скрипці скрипалю

І хай почує все село,

Скільки зібралось туги й жалю

І скільки там її було.

Кохання носить нас на крилах

І висоту,але в небеса,

І раптом,як пілот невмілий,

Ми впали,і забули що краса

Врятує світ коханий,правда,милий,

Чи це не так,не говори що ні,

Ось так снують думки мої тужливі.

Й життя проходить як у сні.

Мої почуття

Моє кохання ще не стихло,

Мої почуття показують шляхи,

Як ти зустрів мене в той день привітно.

Й як розлучилися навіки ми.

Невже не відчуваєш мого болю,

Невже не буду поряд я з тобою,

Невже звалили ми всі масти.

В моєму серці, ще вогонь не згас,

Я ще літаю трепетну надію,

Я вірю,що настане час,

І перетвориш ти в реальність мою мрію.

Мій біль

Скажіть,можливо утопити біль,

Можливо викреслить з життя кохання,

Здається хтось насипав в рану сіль,

Розлука – це таке страждання!

Ми зрадили з тобою почуття,

Хоча не ми, а ти – моє кохання,

Мені не описати почуття,

Коли кохання приносить страждання.

Батьківський  поріг

Я з далеких країв

Повернулась додому.

Де колиска моя, і дитячі літа.

Тут згужіле село,

Все якесь незнайоме,

Сиротою стоїть рідна хата пуста.

Я приїхала в дім,

Я зайшла