Історія села

Пахне рідне село 
Чебрецями, любистком, садком,
 І хлібом, і медом, 
Народним простим джерелом. 
Знають радощі й біди 
Односельці мого села. 
Доки хліб на столі - буде пісня, 
Та історія, вічно жива.

   З поезії місцевого автора с. Крилів.

Село Крилів знаходиться на півдні Кореччини та південному-сході Рів­ненської області. Землі села межують з півдня з землями сіл Клепачів, Довжки, Славутського району Хмельницької області. Із заходу Крилів межує із се­лом Пашуки Гощанського району та селом Сапожин Корецького району; з півно­чі межує із землями села Користь, із сходу – селом Черниця Корецького району.

А звідки походить назва села Крилів? З цього приводу є декілька версій. В одній із них розповідається про те, що земля Крилова у своїх обрисах нага­дує крило птаха.

Іншим твердженням є те, що первісне село розташоване було в низо­винній місцевості, під'їжджаючи, чи йдучи до нього, можна було побачити тільки крила вітряків, які будували на горбах, їх нараховувалось у той часбільше двох десятків.

Ще однією версією була та, що село походило від імені лісника Кирила, який був дуже шанований серед людей.

 Найбільш правильною думкою, щодо походження села є початок його виникнення, на зламі природної річки, де бере початок су­часна Шкільна вулиця. Ось тут виникло село. Перша згадка - датується 1568 роком, до того часу в літописах,  про село ніде не згадується. Згідно з історичними знахідками можна думати , що тут були первісні стоянки кам’яноної доби, потім наш край населяла давня народність трипільців, пізніше територію заселяли волиняни-дуліби. В 1629 році в селі нараховувалось 81 дим (будинок). В 1648 році через село проходили частини війська Богдана Хмельницького. Напевно наші односельчани брали участь у Визвольній війні 1648-1657 років. В 1648 році в селі Крилів селяни напали на володіння В. Гощицького , вбили урядника, і розгромили два фільварки. За Андрусівським перемир’ям 1667 року  наше село перейшло під володіння Речі Посполитої.

З давніх-давен через територію села протікала річка яка брала початок з джерел Піддубини,  вихилясами пливла між вербами та тополями із заходу на схід. Потім різко повертала на північ.

Річка була природною окрасою даної місцевості. Весною на берегах розквітало латаття жовтим цвітом, земля вкривалася зеленою, со­ковитою травою. Береги річки підтримували багатовікові дерева - верби, ясени, липи. Саме ці дерева своїми кронами давали можливість появи бага­тьох природних джерел. Весняними днями на берегах, як галасливі пташки бави­лись діти, а ввечері під деревами зустрічались парубки з дівчатами. Влітку та восени жінки на берегах білили полотно, а хлопці та чоловіки ловили в'юни та карасі. Річка мала надзвичайно багато джерел і ось для нас, крилівчан, ду­же підходять слова такої пісні:

« Край дороги джерело, а над ним калина,

Проводжала за село мати свого сина,

Тай казала: « Пам'ятай, звідки родом, сину,

джерело не забувай і оцю стежину!»